Багато хто нарікає на свою невезучість, упередженість ейчар-менеджера або на безліч інших чинників, якщо у них нічого не виходить із пошуком роботи. Однак не всі замислюються над тим, що саме вони говорять під час співбесіди, наступаючи таким чином на одні й ті ж граблі раз по раз. А, між тим, існують теми, яких категорично не рекомендовано торкатися під час бесіди з потенційним працедавцем.
На жаль, більшість кандидатів навіть не підозрюють про це, помилково вважаючи, що чим більше розповісти про себе, тим імовірніше здобути місце. Нерідко історія починається з самих витоків, і здобувач примудряється розповісти про далеких родичів, численні дитячі захоплення, участь у шкільній самодіяльності і давню ненависть до манної каші. А працедавця тим часом цікавить лише ваша здатність виконувати ту чи іншу роботу. Не забувайте: кандидатів багато, і вислухати кожного просто фізично неможливо. Для цього й існує зведення питань, які допомагають кадровикам розкрити вашу сутність у рамках дуже обмеженого часу.
Слід пам’ятати, що перша – ознайомлювальна – співбесіда має на меті зрозуміти, чи варто взагалі витрачати на вас час. Тому намагайтеся не виходити за рамки поставлених питань і відповідайте максимально стисло, але по суті. Зацікавивши менеджера під час знайомства, ви отримаєте, так би мовити, додатковий час на більш докладну розповідь під час наступних співбесід – адже тоді працедавець вже точно буде в вас зацікавлений, і з’явиться сенс у деталях.
Тут практично беззастережно працює принцип «про колишніх або добре, або нічого». Чому? Перш за все, тому, що ваше негативне ставлення кожен працедавець підсвідомо проектує на себе: «А що, як так само він незабаром казатиме про мене?». Виникають і питання на зразок: «А раптом не в керівництві справа, а в чварності самого здобувача?», «А де гарантії, що здобувач поладнає з колективом на новому місці?».
Навіть якщо злегка негативний відгук доречний у контексті вашої бесіди (наприклад, ваше звільнення пов’язане безпосередньо з самодурством боса), будьте дуже обережні у висловлюваннях та емоціях: говоріть про нестерпний характер керівника стримано і як би намагаючись знайти йому виправдання – так ви вкажете інтерв’юеру на свою адекватність. Втім, якщо ви не цілком упевнені в доцільності негативних висловлювань із приводу своєї попередньої роботи, краще промовчіть про це.
Хоча в теорії всім відомо, що наші персональні проблеми нікого не цікавлять, виносити сміття з хати, на жаль, притаманне багатьом здобувачам. Скарги на особисті обставини, як-от: важка хвороба, нестача грошей, іпотека тощо, грають проти вас, адже співчувати потрібно вміти й хотіти, а в плани ейчар-менеджера це явно не входить. Відповідно, ви мало того, що ставите його в незручне становище, вимагаючи співчуття, так іще й викликаєте у нього роздратування: адже по-людськи він нібито повинен вам співпереживати, а він цього не робить. Чи захоче він і далі мати з вами справу? Питання.
Та й компанія загалом не зацікавлена вирішувати ваші проблеми знаскоку – хіба що ви для них велика цінність у професійному плані. В останньому випадку все одно не поспішайте розгортати душу, а спершу переконайтеся, що працедавець встиг гідно вас оцінити. Щойно у вас козир в рукаві, можете попередити керівництво про те, що, наприклад, у вас тимчасові труднощі в сім’ї та, ймовірно, якісь дні вам доведеться бути відсутнім на роботі. У цьому немає нічого ганебного, і, швидше за все, вам підуть назустріч. Якщо ж ваш підхід – замість привітання поскаржитися на фінансові проблеми і слізно попросити виручити вас із роботою, найочевидніше, вас чекає провал: у працедавців немає звички давати роботу з жалю.
Проаналізуйте свої попередні співбесіди. Якщо вони ні до чого не призвели, можливо, у вашій розмові була присутня якась із перелічених вище тем-табу. А, можливо, їх було одразу декілька? Перегляньте прийнятий вами як належне алгоритм спілкування з працедавцем і дотримуйтеся лінії поведінки саме працедавця – так ви дозволите йому ефективно використовувати свій час і акцентувати увагу на дійсно важливих моментах вашого життя.