«Де моя робота ?!», або Чому ви ніяк не можете працевлаштуватися
І начебто зусиль докладаєте, і ніби всі навички на місці, й наче вакансії привабливі є – а робота все не ваша! У чому ж справа? І як виплутуватися з такої неприємної ситуації як тривала відсутність працевлаштування? Відповідь банальна, але універсальна: проаналізуйте себе.
Ви хочете працювати, але .. не хочете
Хай як абсурдно не звучить це твердження, однак ця причина зустрічається надто часто, щоб її ігнорувати. Проблема в тому, що практично ніхто з кандидатів не усвідомлює цього: шукати – шукають, але підсвідомо працювати не хочуть, і, таким чином, завжди знаходиться привід не сподобатися рекрутеру або «відбракувати» пропоновану позицію. Що робити? Для початку розібратися, чи шукаєте ви роботу до снаги або виключно заради грошей. Коли ви зможете розставити всі крапки над «і», правильно зорієнтуйте свій пошук. ..Все ще не хочете? Можливо, є сенс дати собі трохи відпочинку: як не парадоксально, довго лінуватися в чотирьох стінах мало хто витримує.
Ви впевнені, що рекрутер – дилетант
Невдоволення інтерв’юером – часте явище. Причому невдоволення не тільки після невдалої співбесіди – що хоча б логічно, – але й під час неї. Декому здається, що рекрутер занадто старий, декому – що занадто молодий; одні вважають його надмірно легковажним, інші – надто загнаним у рамки. Звідси – відверте демонстрування кандидатом власної переваги: мовляв, ви ж усе одно не зможете гідно мене оцінити! Втім, поводитись так – нерозсудливо: якщо ви зацікавлені в роботі, й попередній пункт – явно не про вас, спробуйте приборкати своє загострене почуття справедливості й сприймайте особу, що веде з вами бесіду, як професіонала, чи хоча б нейтрально.
Вам ліньки себе подати
Якщо ви з тих, хто багато чув про необхідність правильно презентувати себе працедавцю, але при цьому вважає, що це – не про нього, у вас проблеми. Ймовірно, ви думаєте, що резюме – справа невпевнених у собі, а ви й на словах майстр розповісти – хай тільки запитають. Напевно, ви також думаєте, що такі, як ви, на дорозі не валяються, – нормальний працедавець це розуміє та візьме вас без зайвих розмов. Загалом, існує безліч таких помилкових думок, де ключове слово – помилкові: будь-який, навіть найбільш затребуваний кандидат, потребує гідної самопрезентації. Для чого? Принаймні для того, аби працедавець зрозумів, чи зможете ви порозумітися з колективом. Безперечно, таке байдуже ставлення може наштовхувати на думку, що ви й у команді ставитиметесь до всіх зверхньо. На жаль, тут ваші унікальні навички можуть вас не врятувати.
Ви рухаєтесь битим шляхом
Може й добре, коли ви – хірург у п’ятому поколінні, втім крокування второваною доріжкою «не у кайф» і може бути каменем спотикання в працевлаштуванні. Ви віки вічні працювали вчителем, і ось ви знову шукаєте роботу – і знову вчителем. Але щось іде не так: можливо, ви «перегоріли»; а можливо, бути вчителем – це взагалі не ваше покликання. Може, тому робота і не йде до вас у руки? Замисліться над цим: вимкніть режим «так треба!» і функцію «страх перед незвіданим» – і уявіть собі те заняття, яким ви займалися б із задоволенням. Якщо вам складно поки визначитися з таким заняттям, віднайдіть хоча б ту сферу, в якій вам хотілося б себе спробувати. Не бійтеся змін: професіоналами не народжуються – ними стають. Можна почати з позиції асистента того фахівця, на посаді якого ви хотіли б себе спробувати: за правильного підходу та активного навчання ви швидко зможете опанувати бажану професію.
Якщо робота ніяк не знаходить до вас шлях, дуже важливо добре проаналізувати себе. На жаль, замість цього більшість горе-кандидатів звинувачують увесь світ навколо. Тим часом, проблема найчастіше ховається в них самих: занижена або завищена самооцінка, занадто високі очікування, небажання працювати й при цьому прагнення отримувати високу платню – це тільки верхівка того айсберга, який може знаходитися всередині нас, і який лише зростає при невмінні поводитись із ним.