Продешевити чи перестаратися? Просимо зарплатню правильно (поради рекрутерів)
На співбесіді неминуче доходить черга до зарплатні. Й начебто нічого особливого: вас запитали, скільки ви хочете; ви відповіли, що хочете стільки-то. Проте, багатьох це питання заганяє у глухий кут. Говорити правду? Або злукавити? А якщо говорити правду, то чи не вважатиме вас працедавець занадто зухвалим? Або, навпаки, надміру скромним? Якщо ж прибрехати, то в який усе-таки бік? Дізнайтеся, що думають про це самі рекрутери.
Бажана зарплатня в резюме? Чом би й ні
Багато хто бентежиться, чи зазначати розмір бажаної заробітної плати в резюме або почекати до співбесіди. Єдиної рекомендації рекрутери не дають. Тут все залежить від вашої мети. Якщо вас цікавить конкретна зарплатня, й нижче ви нізащо не опуститесь, є сенс її зазначити.
Інша справа, коли ви готові йти на компроміс, якщо компанія вас цікавить, проте не може перший час платити вам бажане. В цьому випадку зарплатню краще не прописувати, інакше працедавець може просто оминути вас у пошуку. Тут важливо визначити для себе граничне значення, нижче якого вам не можна опускатися. Ви також можете прописати його в резюме – наприклад, «від 8,000 гривень» або «8,000+». Так ви й не опуститесь нижче дозволеного мінімуму, й при цьому залишите собі простір для маневрів.
Зарплатними вимогами працедавця не налякаєш
Не варто хвилюватися, що своїми завищеними, на ваш погляд, фінансовими побажаннями ви віджахнете рекрутера. Справа в тому, що під кожну посаду вже апріорі створений бюджет, і розрахований він на основі ринкової вартості ваших послуг. А ось цю саму ринкову вартість вам знати буде дуже корисно. Для цього відкривайте будь-який сайт пошуку роботи й дивіться, що пропонують працедавці таким, як ви, та скільки просять ваші колеги по цеху.
Золоте правило: з кожним новим місцем роботи беріть планку вище. Впевнені в своїх силах – просіть трохи більше, ніж прийнято. Багато компаній мають невеликий запас «понад ринок» на такі випадки.
Занижені вимоги – тривожний дзвінок
Зарплатні побажання професіоналів, які помітно відрізняються від середньоринкових, наштовхують на думку про те, що, мабуть, не все так добре з їхнім професіоналізмом. Адже якщо кандидат просить небагато, тож йому й до цього платили небагато (стільки ж або навіть менше). А це вже може бути свідченням низької якості роботи. Навіть якщо це не так, і ви просто від природи скромні, рекрутер не має часу з цим розбиратися. До слова, зайва скромність також не завжди прикрашає – у багатьох випадках вона здатна відлякати компанію як натяк на вашу потенційну безініціативність.
Впевненість у собі та самовпевненість – різні речі
Немає якоїсь прописаної норми щодо того, хто повинен першим заговорити про зарплатню. Якщо інтерв’юер довго не торкається питання платні, поставте його самі. Головне – не робіть цього на самому початку бесіди: дайте рекрутеру хоча б один шанс! А далі в ході розмови підберіть оптимальний момент – і вперед.
Чого не варто робити ніколи, так це «включати» самовпевненість, видаючи її за впевненість у собі. Адже останнє – це свідоме розуміння своїх можливостей, а перше – це щось, що межує з безпардонністю.
Якщо ви сідаєте нога на ногу і заявляєте, що хочете золоті гори й тут-таки з викликом додаєте, що впевнені, що компанія готова вам стільки платити, це означає, що ви обрали програшний варіант.
Рекрутери пропонують вам інший сценарій: уточніть, яка зарплатна політика прийнята у компанії, впевнено назвіть бажану суму та ввічливо поцікавтеся, наскільки це можливо.
Підбиваючи підсумки, ще раз підкреслимо, що рекрутери рекомендують обговорювати заробітну плату до початку роботи. Неважливо, хто ініціює обговорення фінансового питання. Однак якщо це будете ви, важливо, щоб ви зробили це коректно. При цьому занижувати бажаний рівень окладу не слід, а краще злегка його завищити. Також не рекомендовано залишати не зрозумілі вам нюанси без уваги – пізніше вони можуть призвести до непорозуміння та, як наслідок, вашого невдоволення новим місцем.