Все, що потрібно майстру з плиткарства

За всю історію незалежної  України ми спостерігаємо невпинний зріст добробуту, навіть с урахованням цілої низки економічних криз локального та глобального масштабу.
У першу чергу це пов’язано з багаторазовим поліпшенням зовнішньої торгівлі, завдяки чому до країни нахлинуло справжнє море товарів споживання, а також через небачене до того звільнення підприємницької ініціативи.

Саме з цих причин зник відомий кільком поколінням радянських громадян жорстокий дефіцит багатьох верств товарів, серед яких і керамічна плитка для оздоблення приміщень та зовнішніх поверхонь.

Тепер будь-хто має широкий вибір плитки на будь-який смак, а також можливість безперешкодно займатися її покладанням – як у ролі професійного будівельника, так і вправного хатнього умільця, який прагне усе робити у себе вдома власноруч.

В обох випадках у плиткаря до того ж з’явився вільний доступ до сучасного інструменту, який не припиняє вдосконалюватися.

У першу чергу йдеться про плиткоріз – інструмент для відрізання зайвого від плиток стандартного розміру, який не завжди співпадає з розміром поверхні під покладання.

Плиткорізи можна підрозділити на дві загальні групи:

• ручні;
• електричні.

Електричні взагалі це трошки підлаштовані під задачу циркулярна пилка або болгарка, у яких в якості ріжучого інструмента виступає абразивний диск, переважно алмазний. Це пристрій для будь-яких ґатунків та різновидів плитки, до того ж здатний робити надрізи якої завгодно форми, у тому числі з нахилом. Але він:

• коштовний;
• шумить;
• дає безліч дрібної мінеральної тирси, яка засмічує все навкруги та потребу захисту органів дихання у працівника.
• не працює у відсутності електрики.

Ручний плиткоріз – це такий собі велетенський склоріз з роликом з надтвердого сплаву

Цей ролик під натиском майстра котиться лицевою поверхнею плитки та продавлює на ній тонкий надріз, який стає концентратором напруги та початком майбутнього розлому.

Бездоганність надрізу забезпечують дві направляючі штанги, повз які просувається робоча головка, та рукоять-важіль, якою різник робить потрібний натиск.

Після надрізу на плитку треба натиснути певним чином, після чого вона зламається вздовж надрізу, як скло в руках у скляра.
Ручний плиткоріз набагато дешевший, працює безшумно і будь-де.
Їх виробляють кількох розмірів, на певну потребу. Навчитися поратися з цим інструментом зможе будь-хто. Головне – якість ріжучого ролика.

Нещодавно з’явилася ще одна технологія покладання плиток, яка набула загальну назву «система вирівнювання плитки» – інструмент для СВП. До появи цього винаходу бездоганно рівне покладання плитки с ідеальним суміщенням сусідніх кромок потребувало вищої кваліфікації плиткаря, ретельності та багато часу.

Новий спосіб спростив досягання ідеального результату

СВП являє собою сукупність одноразових закладних елементів, клинів та пристрою для стискання – щипців. Закладки замінили традиційні хрестики, у яких вушко зберігає потрібний зазор та зачіпляється за гачок щипців. При затисканні кромки сусідніх плиток ідеально суміщаються одна з одною. Після цього у вушко загоняють пластиковий клин, який надійно фіксує з’єднання. З’єднану плитку, покладену на шар клею, залишають до повного затвердіння. Потім майстер виймає клини, а верхівку вушка закладного елемента, який стирчить над поверхнею, відламує. Процес закінчено. Під шаром затирки швів залишки відламаних вушок зникають безслідно.

Ця новинка набула шаленої популярності та дозволила навіть новачкам у цій справі досягати гарного результату практично одразу.